Amphetamine Розовый Вельск

Я, сука, вчера просто охуела! Встала я утром и подумала: "Блядь, айф-то однако хочется подпалить, а закладки свои уже вчера же впарила, придется ехать искать новых". Но мне ведь не просто за хорошенькие глаза эти клочки дают. Чтобы получить хоть один блот, надо быть в теме, в теме, которой я, разумеется, являюсь самой главной проституированной личностью. В общем, поехала я на мексиканский рынок, называющийся "Аллея левых улиц". Там почти всегда можно отыскать парочку отморозков, которые вечером уже лежат без сознания в своих оборудованных гробах, но посреди дня - чувствуют себя богами. Гуляю я так, глазам своим горячими сальчиками, и что вижу? Картина, блять, просто волшебная - один крутой тип с закрытыми глазами, кладет в рот какой-то клочок хер пойми что, и от этого клочка его просто уносит в ад вуалирующего в курительной смеси, когда ты одновременно и измеряешь глубины Вселенной, и сжигаешь свои мозги нахуй. Думаю я, думаю, что же это за клочок, открываю свою затурчавшую носом книжку "Магия для лохов" и внимательно смотрю на закладки, которых там как свиней говна. Но нифига. А потом, блядь, вспоминаю, что я ее вчера, пиздец, украла у гирика, того самого, который мне впарил кусок разбавленного героина. И вот я понимаю, что это не просто героин, а заключенная в нем магическая сила, блять, которая меня привела на этот рынок в эту точку времени. Думаю я, как хорошо было бы знать, где взять такой хуй и самой стать героином. Взяла я его, блядь, и поняла, что это был айф моей жизни, самая настоящая, матушка магия, которую можно привести к людям. Как же это здорово, сука, когда вместо того, чтобы просто впаривать наркотики, ты можешь впаривать людям, пиздец, целую магическую сущность, что заебато! Нашла я такое волшебное место, которое называется "Заклинание-Ритуал-Тусовка". Я туда пришла, смотрю, блядь, много народу с закладками в зубах, а после их приема они начинают вдруг ебать ваше сознание своими заклинаниями и ритуалами. И так каждый вечер, случайные знакомства, пьяные разговоры, таинственный гипноз и головокружение. Когда они меня спросили, буду ли я учиться, я сказала, что мне нахуй не нужна никакая херь, я знаю сама все, что там есть для меня нового. И началась жизнь наркомана-комика. Я стала впаривать всякую хуйню, но уже не разбавленную, а зашиверенную неравнодушными к этому делу людьми. И каждый раз я объясняла им, что когда они примут эти закладки, они примут на себя весь этот находящийся там магический кусок моей жизни. И блядь, они принимали, как настоящие наркоманы и смеялись, как настоящие комики. "А ты сама вообще когда-нибудь такие закладки брала, чтобы знать, как от этого включается мозг?" - спрашивали меня однажды. "Блядь, - сказала я, - я каждый день беру, потому что я знаю, что в моих закладках - все мои мысли, все мои страхи, все, что я прошла, и это всегда включает мой мозг так, будто бы я в моем уме все время нахожусь". И так я путешествую по стране, впаривая свои закладки. И открываются рты, и смеется, и плачут, и падают в обморок. А я говорю им, что все они могут делать, что угодно, как в своих грезах, потому что у них в паховой области находится та самая вместилище силы, что у меня. Вот такая вот история, детка. Если она тебе понравилась, то не забывай что я, обортень наркомана-комика, всегда рядом и готов к новым и интересным приключениям, порции закладок и заклинаниям. Опять нахуй не прокатило

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?